Видання пише, що дрон упав у районі Часового Яру, а в розпорядженні рф є тільки кілька таких апаратів, вартість яких становить приблизно $1,5 млрд.
Які задачі можуть виконувати русняві “стелс-дрони” С-70 “Охотник”, що про них відомо, та чи зможе рф запустити їх у серію
Вчора рф залишилась без свого найбільш просунутого четвертого прототипу ударного БПЛА С-70 «Охотник», який їм прийшлось підбити після втрати управління.
Російська пропаганда розповідає про С-70 “Охотник”, як про “вірного відомого” — дрон, який здатний взаємодіяти із Су-57 в одному строю та використовувати весь арсенал авіаційного озброєння. Але річ у тому, що С-70 “Охотник” почали розробляти під зовсім інші та простіші задачі. А програму розробки затвердили через рік після того, як у небо піднявся американський X-47B, яким у рф вочевидь і надихнулись.
Саме тому спочатку у рф говорили, що “Охотник” — важкий ударний БПЛА, що здатний завдавати ударів по наземних цілях на значній відстані. Через це, а також реальні технологічні можливості РФ, С-70 “Охотник” вийшов величезним за розміром дроном із розмахом крила 19 метрів та злітною вагою до 20 тонн та дальністю польоту понад 3500 км (за деякими джерелами до 25 тонн та 6000 км).
Але американський X-47B так і залишився прототипом, а згодом у США народилась та почалась реалізовуватись концепція “вірного відомого” — БПЛА, який має взаємодіяти з винищувачами для розширення їх розвідувальних та вогневих можливостей. У відповідь у РФ у пресі почали заявляти, що С-70 “Охотник” буде взаємодіяти з Су-57. Але різниця між дроном-бомбовозом та “вірним відомим” величезна.
Для першого достатньо лише вийти у район цілі та здійснити скид боєприпасів. І у російського дрона дійсно є можливість нести у внутрішніх відсіках обмежену кількість озброєння із загальною вагою близько 2 тонн. Хоча у РФ декларують, що він може нести до 8 тонн, вочевидь за рахунок зовнішньої підвіски, але з пілонами “Охотник” помічений ніколи не був.
А от для створення “вірного відомого” необхідна тотальна інтеграція у єдину інформаційно-бойову систему із винищувачем та широке використання штучного інтелекту. Грубо кажучи, пілот винищувача має бачити те, що бачить дрон, а також розпоряджатись озброєнням “вірного відомого”, так саме, як своїм. Все інше “вірний відомий” має виконувати автономно та отримавши наказ “прикрий”, “розвідуй”, “баражуй” тощо здійснювати це без участі людини. І це знову про прірву у грошах та часі.
Бо навіть для повноцінного повітряного бою вже необхідно вирішити величезний комплекс задач. Наприклад, для цього необхідна власна радіолокаційна станція або система інтеграції дрона та винищувача у єдину інформаційно-бойову систему. І щодо цих можливостей С-70, то російські пропагандисти навіть не вирішили яким шляхом йде розробка. Бо одні вказують наявність на дроні РЛС Н036 “Белка”, такої самої, як на Су-57. Інші — чергове аналоговнєтне рішення у сфері комунікації систем управління озброєнням.
І наразі дуже сумнівно, що С-70 “Охотник” має можливість використання ракет “повітря-повітря”. До того, існують сумніви та щодо можливості використання умовно високоточного озброєння. А все що продемонстровано — скидання вільнопадаючої ФАБ-500.
І все вказує на те, що С-70 “Охотник” так і не вийшов за межі дрона-бомбера. І попри всі розмови РФ про його аналоговнєтні можливості та обіцянками про скору появу ескадрилей таких БПЛА, реальність навіть в офіційних заявах російських посадовців проглядається зовсім інша.
Цілком можливий сценарій, за яким у РФ вирішили спростити вимоги до розробки. І запустити у серію саме дрон-бомбардувальник, обізвавши його зразком “першого етапу”, як це вже було із Су-57, і спершу використати такі апарати, як носії плануючих бомб. І у цій парадигмі виробництво обмеженої партії таких дронів дійсно можливо, але навряд зможе створити додатковий ефект.
