“Недограна доля”: Про що мріяла насправді Світлана Світлична

Світлана Світлична, одна з найвпізнаваніших і найяскравіших актрис радянського кінематографа, пішла з життя 16 листопада, залишивши після себе багату творчу спадщину і безліч спогадів про свою неповторну харизму. Її зоряний час настав завдяки фільму «Діамантова рука», де вона виконала роль Анни Сергіївни — спокусливої та ефектної героїні, образ якої став культовим. Однак актриса завжди мріяла про іншу кар’єру — насичену великими драматичними ролями, які могли б розкрити її талант повною мірою.

Світлана Світлична

Світлична нерідко говорила про своє розчарування тим, що її акторська доля склалася не так, як вона уявляла. Вона звинувачувала образ «спокусниці», який, за її словами, назавжди закріпився за нею після успіху «Діамантової руки». З 80-х років її стали все рідше запрошувати на знімання, що, безумовно, пригнічувало артистку. Останньою «злітною смугою» для неї стала роль Мар’ї Тимофіївни Лебядкіної в театральній постановці «Біси», але замість задоволення Світлична відчула себе «незатребуваною» і втомлено змирилася з цим. Її спроба «переписати» свою кар’єру відбулася, коли нідерландський режисер Йос Стеллінг запросив

Світлана Світлична

Світличну у свій фільм «Дівчина і смерть». Попри високу оцінку її роботи, ця роль стала радше винятком, ніж початком нового етапу. Світлична так і не змогла виконати свою мрію зіграти по-справжньому значущу, головну роль. Останні роки життя актриси були затьмарені хворобою, яка з 2022 року прикувала її до ліжка. Її оточували близькі та лікарі, але Світлана Опанасівна рідко когось впізнавала. Її відхід став гіркою втратою для прихильників, які завжди пам’ятатимуть Світличну не тільки як блискучу актрису, а і як жінку, яка, не зважаючи на життєві випробування, не втратила своєї внутрішньої сили та чарівності.

TОПЧИК