17 березня в народі вшановують день пам’яті святого Олексія, чоловіка Божого. Цей святий народився в заможній римській родині в четвертому столітті. Одного разу під час служби в церкві йому приснився сон, що ховають його матір. Олексій ревно молився за її життя. Після цього видіння він відмовився від багатства і щасливого шлюбу, покинув наречену в ніч весілля і пішов жебракувати.
Протягом 17 років Олексій жив у місті Едесса, просячи милостиню біля храму Пресвятої Богородиці. Люди приходили до нього за мудрістю і порадою. Пізніше святий наважився повернутися до Риму, але оселився біля будинку свого батька, не визнаний рідними. Його годували як жебрака 17 років, поки він не відійшов до Господа. Тільки тоді батьки зрозуміли, хто був їхній бродяга.
У народі існує багато звичаїв і повір’їв про Олексія, Божого чоловіка. Зокрема, заборонялося рубати березу, працювати після заходу сонця, лаятися і гніватися.
Наші предки вірили, що в цей день березові бруньки набувають особливої цілющої сили. Також ворожили за погодою — по теплу чи холоду, дощу чи снігу робили висновки про майбутній урожай садово-городніх культур, сінокіс, рій бджіл тощо. А якщо свято випадало на понеділок, це віщувало неприємності в дорозі.
17 березня іменинники: Павло, Макар, Гаврило, Віктор, Олексій та Олександр.
