10 березня 1998 року 10-річна Наташа Кампуш безслідно зникла дорогою зі школи додому. Наступні 8 років вона провела в полоні у маніяка Вольфганга Пріклопіля
Здавалося, це були найстрашніші роки її життя. Але, вийшовши на волю, вона зрозуміла, що це не так — повернення у “великий світ” стало не менш жахливим, ніж восьмирічний полон у підвалі психа-маніяка.
Дідусів бункер
Бункер під будинком Приклопіля побудував ще його дід, який побоювався ядерної війни. Сам же Вольфганг багато років виношував план викрадення якоїсь дівчинки, яку він виховає у свою вірну супутницю. Тому Наташу перші пів року маніяк тримав у бункері й щодня бив і залякував, бувши впевненою, що вона замишляє втечу. Нічого подібного у дівчинки не було навіть у думках — аж надто вона боялася свого викрадача.
“Виховний процес”
Проте Вольфганг продовжував “виховання” і після того, як наважився випускати полонянку з підвалу. Помішаний на чистоті, він змушував її роздягатися до трусів і прибирати в домі, після чого годував і знову бив, а потім заспокоював і фотографував заплакане обличчя Наташі. Та терпіла, але віднедавна щохвилини думала про втечу.
“Я тебе витягну”
У 12 років дівчинка побачила уві сні себе, яка подорослішала. “Наташа з майбутнього” просто вимовила: “Я тебе витягну. Але ти повинна підрости”. Відтоді полонянка чекала свого 18-річчя. Кілька разів їй випадали спроби втекти, але скористатися ними вона не наважувалася, адже маніяк пообіцяв, що вб’є кожного, до кого дівчинка спробує звернутися по допомогу.
Звільнення
23 серпня 2006 року Наташі вдалося втекти. Вона пилососила машину Вольфганга під його наглядом, але той захопився телефонною розмовою і відійшов, щоб не заважав шум пилососа. І дівчинка побігла щосили, по дорозі звертаючись до перехожих. Але ті лише шарахалися від “дивної божевільної”. Лише одна старенька впізнала зниклу Наталю і врятувала її, спочатку сховавши вдома, а потім відвівши до відділку. Дізнавшись про це, Приклопіль того ж вечора ліг під поїзд.
Життя у “великому світі”
Почалося слідство, і життя Наташі перетворилося на пекло: допити, журналісти, папараці. Дівчина відмовляла в інтерв’ю, пояснюючи, що не хотіла б обговорювати болючу тему і мріє швидше забути про свій полон. Журналісти ж, у гонитві за сенсацією, просто переінакшили її слова, написавши, що вона була закохана в маніяка і навіть народила від нього дитину. А купівлю Наташею будинку Вольфганга (дівчина не хотіла, щоб він став об’єктом паломництва шанувальників маніяка) визнали тому підтвердженням.
Минуло довгих 15 років, перш ніж пристрасті навколо історії викрадення вщухли та Кампуш давати спокій. Втім, і зараз ні-ні-ні, та знаходиться хтось, хто бажає взяти у неї інтерв’ю. Наташа завжди відповідає відмовою.
